Ранковий луч все розповiв менi,
що ти одна, без настрою, хворiєш,
що смуток i печаль в твоїй душi,
що мрiї залишила ти в небуттi.
Що все на свiтi запiзнилось
у сiрих тонах стiни,
без вишивки твої картини,
природи мгла i тiнi.
Вiдчув я нiжнiсть у лучi,
твою гармонь, твої обiди,
серця стривожений порив,
такий близький й такий далекий.
З моїх переживань лиш вiра i надiя,
що все мине, ти будеш в цвiтi.
В словах моїх думки, душi частинка
Кохання неосяжне небом чистоти.
