швидкість я. Цей локомотив моя стіна...
Моє мовчання - моє спасіння.
Шматки розбитості збираю звідусіль я.
І не треба говорити. Промовчи.
Хоч і є в цім шалена потреба!
В сльозі закарбовано біль.
Не залИшити усе як є і не змінити,
лише odłamek розбитості в мені від тебе.
Зникни! Облиш моє дивне серце!
Краще кричи, але не мовчи!
Це болючіше ніж довготривала отрута!
Вкотре на найвижчій точці свого міста
вголос кричу: - "Зникни!"
Та ти залишив себе у снах,
І усіх слів не зможу сказати
Та й ти, хоч останню каплю влий .
нічого не зміниться. Болітиме.
Бо вакцини ще й досі немає!
