« Одна баба сказала»
ОБС
Казала баба, що поети брешуть
так само, як радянські «брехунці».
А де бабуні язиками чешуть,
то там і суща правда при кінці.
Якби тепер жила покійна баба,
її село піднесло б до небес.
Село бо знало, – баба, як варцаба.
Чеснішої не знало О-Бе-еС.
До прикладу – ідуть колгоспні збори.
А ось і слово лектору. Пора!
– Америка Росію не поборе.
У нас – ракети. Лэніну– ура!
Ну точно так, як у Слов’янську – Штепа:
– Ура вічнозеленому совку!
А що казала наша баба Степа?
– Поплескаємо, мать вас розтаку.
І всі баби, які сиділи мовчки
у першому й останньому ряду
плескали і сміялись із примочки,
придумуючи жарти на ходу.
А нині що? Тепер іначі сраки
очолюють слов’янську Де-еН-еР.
По подіуму бігають макаки
і агітують за еСеРеСеР.
І вже не кажуть, – радіо казало...
Але у баби запитав онук:
– бабусю, що то в телику стрибало,
як мавпа, що у Путі їсть із рук?
– А то, онучку, Дарвінська приблуда.
що у раю була – «запретний» плід.
– Скажи, бабусю, а таке ще буде
через якийсь десяток сотень літ?
І інша баба, викрутивши віхтя,
онуку каже:
– Будь мені здоров.
Мине еволюційне лихоліття.
І люди там не наламають дров.
Бо на межі тридцятого століття
і між макак нікого не помітять
дурнішого, як Шаріков-Царьов.
, якщо це динаміт,
Вам.
