Як туди маю вертатися я,
Там, де гора крутолоба,
Там, де в дитинстві лишилась сім`я,
Там, де батьків моїх гроби.
Цвинтар, де вихід за полем тужив,
За огорожею згодом,
Там, де колись своїх рідних лишив -
Вишня росте їм на подив.
Вже не смакують тих ягід вони,
Вставши із гробу в тумані,
Ми лиш залишим на згадку квітки,
Ми лиш їх пам`ять пом`янем.
Вічний з-за обрію пуститься круг,
На голубім небозводі,
Спіть - вже не знаючи горя й недуг,
Бід не зустрівши в природі.
Вічна Вам пам`ять від Ваших синів,
Вічна повага і шана, вже й від онуків,
Онучок, зятів, від невісток Вами знаних.
Повість завершую давніх років,
Сам близько Вашого поля,
А у майбутнім, як наших батьків -
Жде і мене така доля.
