Кожна твоя усмішка летить у вирій
Де немає місця для сліз та болю
Нас обох заберуть туди…птахи білокрилі
Тримаючись за хмари, я повірив в долю…
Вона ховається у сумочці дівочій
Посеред косметики, розсипаних родзинок і монет
І найбільше поглинають зелені як трава – фатальні очі
Які найнебезпечніші у світі із тенет… (чорт, і найприкольніші)
Ти змусила мене змінитись, стати кращим
Інколи кричала, плакала й бісилась
І я задумавсь, що я не такий вже і ледащо
І ти паскудниця на активність напросилась…
Я не поет, не вмію красиво сказонути
Такий поганий, що навіть лячно
Зі мною негараздів не минути
І за те що поруч, я просто вдячний…
Не даєш мені зійти з стежини
Завжди тримаючи баланс
Ми ніколи не будемо чужими
Бо це любов маленька, і в цьому весь нюанс…
чарівно, й немає слів
