Чом я думи свої не здолаю?
Чом я серце своє молоде
Удолонях жорстких не тримаю?
Заблукала ти, доленько, де?
Сивиною вже вкрилися коси,
Три дороги лягли на чолi.
Нерозумнеє серце все просить
Знов забутись в чарiвнiй iмлi.
Трохи слiз, тохи розпачу й горя,
I багато щасливих надiй.
Кам'янiй, моє серце поволi!
I вже мучити бiльше не смiй!
Ми здолаєм з тобою цю силу,
Що нiхто подолати не змiг.
Я ж не винна, що доля не смiла
Бiдне серце тримать бiля нiг.
