|
Я мрiю, щоб ясно сонечко свiтило
Та було весело менi.
Щоб сонце грiло, грiло, грiло
Було неначе увi снi,
Усе красиве, полум ’яне,
I квiти квiтнуть на росi,
Нiяка зелень не зiв ’яне,
Бо iнодi iдуть дощi.
Я мрiю, так, я про це мрiю
Блакитне небо, щоб завжди
I сонечко в моїй душi.
Нехай же грiє, зiгрiває
Щоб було лiто назавжди.
Уся природа розквiтає,
I я люблю це навеснi.
Бо це усе схоже до раю,
Який вiдкрився на землi.
Маленькi трави виростають,
Бiжать малесенькi струмки,
I я бiжу собi до гаю,
Що вiдкривається менi.
Зеленi вiти, мов вiтають
Цей вiтер, сонце вдалечi.
А я бiжу та й розумiю,
Що лiто вже не в далечi.
Вже й лiто, сонце пригрiває
Все жарить землю золоту.
Я це люблю, хоч вiдчуваю
Ї ї вже доленьку суху.
Хай сонце свiтить,
Це ж так мило.
Пiвденний вiє вiтер мiй,
Цей теплий вiтер вiє вiти,
Вiн любить крона молодi.
Наче матуся вiн гойдає
Маленьких дiточок своїх.
Дивлюся в небо – нi хмаринки,
Не бачу я удалечi.
Проте я знаю, буде дощик,
Маленький дощик уночi.
Кохане сонце, вiтер, небо,
Водичка тепла в озерцi.
Це все природа, лiто тепле.
Ви не зникайте уночi,
Холодних днiв таких осiннiх,
Де завжди ллють собi дощi.
Люблю я осiнь золотаву,
Але вона не по душi,
Бо не люблю я порожнечу-
Осiннi заморозi цi.
То що ж мiй поклик – поклик мрiї ?
Вiн чудернацький взагалi.
Люблю тепло я понад мiру
Природу – матiнку люблю.
А мрiю я, щоб справжє лiто
I щастя стало на землi.
2012 р.
ID:
484473
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 09.03.2014 09:27:53
© дата внесення змiн: 09.03.2014 09:43:49
автор: Ashley Taylor
Вкажіть причину вашої скарги
|
Щира душа в тебе, дитинко. 
