Торкалась губ своїх вогнем окутих,
Ти плачеш, дощ всміхається тобі.
І серед сотень снів давно забутих
Ти пам'ятаєш лиш чомусь сумні.
Загорнуті у теплі одіяла усі мрії,
Що в світ цей завітали ще учора.
Ти народила свою мрію і надію,
З зеленими очима світлофора.
Всі сни сумні тепер безсонні ночі,
Усмішка стомленна з іскринкою тепла.
А ти вдивляєшся у ті зелені очі,
А в них живе його душа.
Ти не сама, хоч зовсім одинока,
Тремтячі руки горнуть сторінки.
Невже життя таке жорстоке,
Що не дає той шанс його знайти.
Одна удвох, ти і маленька мрія
Жива історія забутих днів.
Горить любов, в душі живріє,
Що він не зміг, а так хотів.
