Покрились в пам'яті білим інеєм
солодкі спогади наших днів,
тоді жила я лиш твоїм іменем,
а ти мене ніжним словом грів.
Покрились в пам`яті... загубилися
і, ти не згадуєш вже, мабуть,
як твої руки до рук тулилися,
які вбачали у тобі суть
життя, любові і щирих радостей,
високих цілей, шалених мрій.
Хотіли жити ми так до старості,
але не виправдали надій.
Покрились інеєм і забулися
на двох одні потаємні сни,
бо наші долі лиш перетнулися
і, в протилежні пішли боки.
14.02.2012р.
