Нічка коси розпустила,
Зірочками прикрасила,
Чорну шаль на плечі взяла,
Що від Темряви дістала
І пішла собі гуляти,
Кавалера вибирати.
Першим Вечір нагодився,
Із красунею зустрівся.
Парубійко чорнобровий
До розваг завжди готовий.
Радий з Нічкою блукати,
Соловейком їй співати.
Потім Місяць засвітив
Й Ніченьку перехопив.
Шати срібнії їй дав,
Що з проміння сам зіткав.
Освітив усі доріжки,
Щоби не спіткнулись ніжки.
Третім упадав Світанок.
Він привів її на ґанок.
Росами Ніч пригостив,
Туман м’який розстелив
Й залишив відпочивати,
Знов щоб завтра йшла гуляти.
