Влада, ти винна у всьому, що діється,
Мирний народ вже на грані війни,
Жнеться по справжньому те, що посіється.
Запам’ятай історичні ці дні!
Ми вже не дурні, і досить риторики,
Бізнес будуєш на наших кістках.
Бачиш Майдан? Там справжнісінькі стоїки –
Це тобі вирок і це тобі – крах!
Чуєш? Втікай! Вони не заспокояться,
Їх не злякаєш ударом кийка:
Рани на тілі зціляться й загояться,
Але ніколи душа від плювка.
Тож не доводь до гріха мирних Орачів,
Бо як проллється, не Дай Боже, кров,
Не захистять тебе мури і сховища,
Скринька Пандори розкриється знов.
