Кульбаба лікарська – це багаторічна трав’яниста рослина. Росте вона всюди і особливо помітна в період цвітіння своїми яскраво жовтими квітками. Навесні, коли організм вичерпав свої вітамінні запаси, кульбаба – це прекрасна можливість поповнити їх. Ця рослина багата вітамінами, солями калію, фосфору. Вона має загальнозміцнюючу дію на організм, його рекомендують вживати як заспокійливий засіб.
На честь кульбаби була написана повість відомим американським фантастом Реєм Бредбері – «Вино з кульбаб», де він описує чарівні властивості цієї рослини …
Окрім того, що кульбаба за кольором – це сонячна квітка, вона із родини айстрових. Росте кульбаба лікарська на луках, у полях, лісах, садах, обабіч шляхів, на смітниках. Цвіте з квітня до вересня і плодоносить сім'янками з білим чубком.
Я не випадково описала трішки всім відому квітку, тому що Наталя Данилюк взяла собі такий псевдонім, і це виправдано, тому що твори Наталі – сонячні. Кульбаба лікарська лікує тіло від хвороб, а поезія лікує наші душі і вірші поетеси діють заспокійливо, а також тонізуюче.
Друга книжка під назвою «Кульбабова віхола» - це плоди цвітіння поетичних творів за певний період. Ця збірка відрізняється від попередньої. Перша під назвою «Та жінка, що навпроти у вікні» була осіння, мінорна.
Щоб зрозуміти, який настрій поетеси у віршах, які ввійшли до «Кульбабової віхоли», достатньо навіть прочитати назви таких циклів як: «Я така неповторно щаслива», «На струнах любові», «Про вічне», «Веселих свят приємна суєта». Відразу видно, що тональність творів позитивна, радісна, весела. Твори стали більш зрілі, почуття - глибші, роздуми - мудріші.
Почнемо подорож у поетичний світ Наталі з перших 2-х циклів: «Я така неповторно щаслива», «На струнах любові». Кохання і щастя, як два крила - нероздільні. Ось що пише наша поетеса-квіточка про свій стан душі: «Дихаю із небом в унісон; Я так люблю крізь повені цвітінь впустити в серце промені щасливі; О, як чудово дихати удвох, заручені ступивши з літа в осінь; Хмеліти разом сонячним промінням, і наших рук веселкове сплетіння».
Гучним акордом звучить кохання до чоловіка у вірші «Тобі» - Це ти мене привів у тиху осінь, коли вмлівали в золоті сади; Ти приніс у храм наш благословень вітражні кольори; Наперекір незгодам і журбі, за все на світі дякую тобі! І я втопившись у твоїх долонях смакую щастя сонячне вино».
Наталя дуже любить свою сім‘ю, діточок, та всю свою родину. Ось які рядочки вона присвятила своєму сину в день його народження: «Мій любий сину, квіту мій весняний, молюсь за тебе, сонечка краплино, щоб ранок цей застав тебе гостинно, якби ж то все омріяне збулося, що попрошу у Господа тобі».
У циклі «На струнах любові» звучить ніжна мелодія любові не тільки до чоловіка та дітей, а й до природи. Особливо теплі слова адресовані весні та літу. Ось що промовляє душа поета, сонцем зігріта: «Скільки спогадів теплих і світлих нам залишить серпневий цей день; торкає місяць чистого озерця шнурочком срібла, схожим на струну. Отак і ти торкнувся мого серця і сонну тишу раптом сколихнув». «Закуталась у голубе небо п’янка весна, заквітчана царівна»; «Весняне сонце соняхом розквітло, зібрало з вікон росяні разки». «Яка окраса – повені бузок. Крізь теплу хвилю променів м‘яких весна війнула музикою свята, вдягнула вишні в біле кімоно, на клумби чари вилила строкаті» - ці рядочки чітко демонструють нам, що в душі поета справжнє свято!
В житті, як на довгій ниві, всяке трапляється. Часом буває, що смуток в душу завітає, гірчать полином у віршах слова, тому виною бувають негаразди, або ж у гості завітала осіння дощова пора. Ось як свої мінорні почуття описує Наталя: «Так порожньо без тебе на Землі; сумні дерева бентежать цей полон; ця лагідність холодна оксамиту; зажурено бреду, моя душа не вдома..» «Неждана осінь вкралась поміж нас, листком кленовим дотліває ніжність..» «Рясних дощів посріблену вуаль впустило небо осені на руку; пекучий сум невиспаного безсоння; полин думок на білому папері, тобі несу тепло своїх долонь, але чужі заходять в мої двері».
В цьому розділі є багато віршів, у яких викладені роздуми про життя, про почуття, про розлуку та про різні випробування часом. Я вважаю, що коли читачі самі прочитають вірші, то побачать і оцінять глибину душі поетеси, її душевний неспокій, постійний аналіз всього, що відбувається в її житті.
Особливо щемний і болючий для мене цикл «Про вічне». Тут йде мова про життя, і смерть; про любов до мами і тата, до рідних дітей; спогади про дитинство; душевний біль від того, що в селі стоять самотньо осиротілі хати.
Хочеться процитувати рядочки, які на мою думку, особливі: «Очищу душу, вивітрю оскоми. Ще буде днів шалена круговерть, осяє морок полум’я світання. Не озирайся з тугою назад, нова доба розкрилася над світом. Така в життя задумана циклічність, як і дерева, люди падають у сни, зірками повертаючись у вічність» «Колись і я, зірвавшись з небокраю, впаду зорею в землю цю святу, і на долоньці дідового раю поміж своїх вербою проросту. «У мами моєї в городі замріяний бог приліг відпочити в пахучому сіні; в саду заметіль хризантем; так солодко пахне в печі – вогнем зацілована мліє рум‘яна хлібина; молитвами снять образи; вишита хрестиком доля; біля криниці зажурена вишня у душу натрусила серпневих зірок» - для всіх нас така «свята і чиста мамина любов!»
Далі у збірці йдуть чотири цикли з романтичними назвами, які змальовують неповторні в своїй красі пори року.
В розділі «Благословенна позолота дня» Наталя подарувати нам чарівні рядочки про мою улюблену пору року – золоту, багряну, рудоволосу, барвисту осінь. Навіть назви віршів дають нам уяву, про що йде мова у цьому циклі, а також вони проливають світло на ставлення самої поетеси до чаклунки-осені: «Вже пахне осінню в саду», Ах, ця осінь!» «Осінній вальс», «Із осінню за руку», «В обіймах осіннього лісу», «Жовтень-ворожбит», «Вільхове весілля».
У цьому розділі багато цікавих фразеологізмів, чарівних художніх образів. Хочу зробити акцент на окремих рядочках, які я вважаю поетичними перлинками: «Смакує сонце м’якоть плоду, у яхонтову мерехтінь пірнуло сонце курагою, обіднє сонце міряє калюжі, і сонцем залиті алеї, чарують красою принад, і листки мов чудні оригамі оживали на темній парчі, ах, ця діва-мольфарниця осінь - на зап’ястку браслети тонкі, розтанув день в ясному мерехтінні, в повітрі хміль медового вина, втопила осінь пишну діадему в дзеркальних водах срібного ставка. Осінь пахне димом і отрутою, солодко з гірчинкою – кардамонно-цитрусовий фреш, тютюном і кавою, шлейфом зі спокуси та інтриг, якось нерозгадано і чарує терпкістю принад..»
А ось на сторіночки збірки завітала зима в циклі «Зими дзвінкий холодний подих». І тут в тексті також зустрічаємо «кульбабу», яка символічно пронизує всі твори. У вірші «Перший сніг» «Кульбабові перини хтось розпоров на сивих небесах, летить завія пухом лебединим, мов клапті вати висне на гілках».
Поетеса називає зиму «заквітчана княгиня»; описує неймовірну красу заметілі: "сніжинки-балеринки; холодний подих зими, як задимлений кришталь; річка під люстрою криги; сріблястий перкаль на стерні; блідолиций сивий день, вітрисько-кінь; патлаті сніжні кучугури; бурульок срібні абажури, немов гірлянди туляться до стріх". І в кінці циклу звучать емоційні рядочки: «О, як люблю карпатські щедрі зими, а цю красу природи й поготів!" – і не потрібно більше ніяких слів…
«От і прийшла весна» - таким віршем розпочинається цикл про весну - пору відродження живого і зародження кохання. Спробую із окремих рядочків намалювати весняну картинку, яка оживає перед нашими очима, завдяки Наталиному художньому баченню та її майстерності справжнього митця за допомогою метафор та алегорій не тільки передати палітру весняних фарб, а й донести до читача емоції та почуття, які вирують в душі поетеси: «В моєму серці, в перший день весни, межує ніжність з холодом зимовим. Снує попід вікнами березень, мов перелесник. Підсніжники пнуться п’янкі. Прозорі калюжі заповнять слідів моїх глеки. Летить весна – прекрасна юна Геба. Бузково-ніжне шовковисте небо. Летять луною по діброві голоси. На сонці мріють котики вербові. Розпатлані тюльпани. Весна як жінка: ніжна, примхлива, грайлива, вибухова, чиясь розрада і чиєсь безсоння. Світанок пахне проліском, медовий промінь лагідно бринить, мімози китиці розпушені, і крокуси, краплинами притрушені, п’янить повітря присмаком вина, мов Афродіта, з піни мигдалевої постала юна мрійниця-весна».
І нарешті сонячний, теплий і веселковий цикл про літо під назвою «Отак про літо мріється мені». Назва циклу сама промовляє до нас, що зараз ми з головою пірнемо в Наталині думки та солодкі мрії. Дуже часто у віршах цієї романтично-ліричної поетеси описуються аромати. Уже в першому вірші "теплий вечір пахне кавою, день сповзає сльозою по вікні, органза ночі оповила все навкруги. Медові соти, мов янтарні смоли, маки вогняні , намисто ягід, пахучі трави" – отак про літо мріється нашій героїні.
А далі вірш про те, що "відцвіли сади; про матіоли в діамантах краплин дощових; ніби ельфи, бджоли; і на небі світла райдуга вигнула спину".
Тема дощу, заквітчаного або всіяного щедро плодами саду, медового ранку, вечірньої тиші влітку - вже не раз була розкрита багатьма поетами, але в цьому циклі творів образи дивовижні, чарівні, магічні, унікальні: «гнучка, мов пантера, жовто-ока спокусниця ніч; зоряні зливи; білощокий світанок;тануть в росах срібні павутинки; нефритові сни; у вітрів шалики шифонні; передзлив‘я ситцевого літа; на схилі неба амфора надбита – намистом краплі котяться важкі; розсипав вечір мелену корицю, забагровіла неба акварель; світанок пахне зливою та медом; духмяним сіном, свіжим молоком, накрило сонце золотавим пледом журливі верби над скляним ставком».
А ось як пише Наталя про останні дні літа: « Пекучим сонцем яблука налиті з гілок злітають в пахощі трави, засмаглий серпень задрімав у житі поміж волошок, маків польових». Вітер грайливий; стежка, як прудка змія; липка й солодка сонця карамель; рожева віхола хризантем; літа тепла акварель; «З останніх днів фісташкового літа земля спиває яблучний нектар».
Завершують збірку творів Наталі Данилюк два цикли: «Веселих свят приємна суєта» і «Різне». Тут і чекання Новорічного свята, і щасливі миті радісних стрічань, коли за одним столом вся родина. А ще чудові вірші про релігійні свята, про романтичний День закоханих, та про доленосну Купальську ніч.
Те, що книга розпочинається і закінчується віршами про радість і щастя; любов та кохання; єднання рідних та близьких - надихає всіх нас і вселяє надію, що не тільки у Наталі, а й у нас, її друзів та шанувальників, ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!
ID:
459514
Рубрика: Проза
дата надходження: 09.11.2013 21:09:26
© дата внесення змiн: 01.01.2014 21:31:27
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО
Вкажіть причину вашої скарги
|
Забираю її до своєї скарбнички, як справжню коштовність! 
Спасибі, що не пошкодували часу і зусиль на таку об'ємну і всеохоплюючу рецензію! 
