(Взимку 1998 року в японському
місті Нагано були зимові олімпійські ігри...
Не сприймайте цей вірш як щось
серйозне...)
Боже,як мені погано -
Все дратує, все не так...
Чом я зараз не в Нагано
Не второпаю ніяк.
З радіо,телеекрану
Йде нудотний чад реклам,
Тупорилі серіали
Про життя повійних дам.
Жінка винесла догану
Сльози,крики, сто чортів...
І послала у Нагано
До японських берегів:
"Щоб ти там саке напився,
Щоб в японку там влюбився!.."
І т.д. і т.п. -
Натуральне ре-пе-те.
Це ідея - я в Нагано!
Вмить здолав страшенну даль
І пішов на старт з наганом...
Зразу видали медаль!
І з руками, і з ногами,
В офіцерськім картузі
Я герой на все Нагано
І околиці усі.
Сам пан Кучма телеграму
З грифом "блискавка" прислав
Що я аж японську маму
З несподіванки згадав...
Квіти,гроші,тири-пири,
Манна каша із небес;
Мер віддав свою квартиру,
Шеварнадзе "мерседес".
Телерадіосигнали
Прошкварчали вкруг Землі
І про подвиг мій дізнались
І в Радянському-селі.
Дійсно,бачу на екрані
КСП "Нове життя" -
"Більшовик" був донедавна,
А тепер нова кутя...
Реставрований свинарник,
Церква, клуб,ставок,хатки
І тверезі, гарно вбрані
Земляки "більшовики".
Так чудово виглядали
І щасливі, як в раю.
Ніби пенсії всім дали
І дворічну зарплатню...
Ніби газ в село пригнали
Доки я тут бив рекорд,
Чи нарешті відшукали
Еліксир від всіх хвороб.
В центрі з квітами стояла
Рідна жінка - отаке,
Ніби й не вона послала,
Щоб напився я сакЕ...
Ну,та годі про це знову.
Земляки,я вас люблю
Й ради вашого здоров'я
Всі рекорди переб'ю!
Та музика недовго грала,
Недовго фраєр танцював...
Розплющив очі - все пропало -
Здається трохи задрімав.
Малий Гончар мене негайно,
Немов коняку осідлав -
Йому ,бач, хочеться в Нагано
Допоки сніг там не розтав:
"Ура,ура - я чемпіон,
Я переміг , я біатлон!"
"Годі вже тобі,бандито,
Відпусти!-кажу сердито,
Меру треба подзвонити -
Може, справді,збувся сон...
Злазь, я також чемпіон!
лютий 1998р.
я оцінила "за собівартістю" оце Ваше скромне уточнення - "він(вірш)" - ну і ну... але Ваш талант юморнути - справді "ІСКРОМЕТНИЙ"...
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Валю.Гумористом був мій батько(натуральний Тьоркін), а я так - бліда копія його. Та як би не було -приємно читати такий Ваш відгук.Вибачте за кострубатість вислову...спішу - футбол починається
