Справжній митець - завжди максималіст у прагненні мистецької довершеності своїх творів.
Кожне художнє вирішення потребує вибору одного, найбільш оптимального варіанта з багатьох можливих. Це стосується усіх виражальних літературних засобів - мовних, сюжетних, композиційних, ритмомелодійних.
Прагнення віднайти оптимальний варіант кожного художнього вирішення характеризує міру талановитості автора. Талант ніби підказує письменнику: дане рішення є не зовсім вдалим, - шукай інше, краще.
Існує відоме поняття «муки слова», що означає важкий пошук такого слова, яке б із максимально можливою точністю і повнотою виражало потрібний смисл.Кожен вид мистецтва має свій матеріал для створення образу. У літературі таким матеріалом є слово. І. Франко в поемі "Лісова ідилія" писав: «Слова — полова, Але огонь в одежі слова — Безсмертна, чудотворна фея, Правдива іскра Прометея».
Мова — першоелемент літератури, засіб образного відтворення предметів, явищ, змістовна форма. Мову можна умовно розділити на розмовну, літературну і художню. Вони входять в загальнонаціональну.
Розмовна мова — ненормована мова повсякденного спілкування.
Літературна мова — мова, нормалізована правилами граматики, чиста, відшліфована. Літературною мовою пишуть наукові праці, друкують газети, журнали, нею користуються в школах, радіо, на телебаченні.
Художня мова — літературна, але не обмежується лише літературною. У своїх творах письменники використовують діалектизми, професіоналізми, архаїзми, слова у прямому і переносному значеннях. Художня мова образна, емоційна, експресивна, відзначається лаконізмом, небагатослівністю. А. Чехов вважав лаконічність сестрою таланту, а О. Некрасов закликав писати так, щоб словам було тісно, а думкам — просторо.
Лексика художньої мови
Образному відтворенню думок, почуттів, переживань сприяють синоніми, антоніми, омоніми, неологізми, архаїзми, діалектизми, варваризми, професіоналізми, жаргонізми, арґотизми.Зупинимося на неологізмах та діалектизмах.Неологізми - це нові слова. Крім загальномовних неологізмів, є індивідуально-авторські. Індивідуально-авторські неологізми називають оказіоналізмом (лат. occasional —випадковий), тобто вжитий "один раз".
"Неологізми, — писав Б. Томашевський, — це такі слова, які створює сам митець, сам поет, письменник не для того, щоб дати їм загальний ужиток, ввести їх до загальновживаної мови, в загальний словник, а для того, щоб читач відчував у процесі сприйняття самого художнього твору, як перед ним народжується нове слово.
Неологізм повинен завжди сприйматися як певний винахід саме даного митця, він неповторний. Як тільки починають його повторювати, вводити до загального словника, він втрачає той стилістичний ефект, на який розраховував митець. Митець розраховує на неологізм як на слово, що створюється на очах у читача й виключно для даного контексту.
Але словотворчі звороти, які не відповідають узвичаєним нормам, називають зарозумілою мовою. До зарозумілої мови вдавалися футуристи. Традиції футуристів продовжують сучасні неоавангардисти .
Діалектизми (грец. dialektos - місцева говірка) - це слова і вирази місцевої говірки. Найчастіше використовуються в мові персонажів, у авторській мові — рідше. Діалектизми відтворюють місцевий колорит і є засобом індивідуалізації. За рахунок діалектизмів збагачується літературна мова Є діалектизми фонетичні, морфологічні, лексичні, синтаксичні.
Діалектизмами та авторськими неологізмами не можна зловживати. Надмірне їх використання робить твір малозрозумілим.
Використані матеріали:
1. Реферат на тему: Життя і поезія Ліни Костенко
http://studentbank.ru/view.php?id=46697&p=1
2. Основи літературознавства - Ференц Н.С.
http://pidruchniki.ws/16850303/literatura/hudozhnya_mova
Дякую, пані Оленько, за просвітницьку роботу, ще багатого варте
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я спеціально виклала тільки тези і дала посилання на джерела інформації, щоб ті люди, яким це цікаво, або хтось щось забув, не тільки нагадав, а ще й взяв та все інше почитав, тому що влучне вживання слів за їх семантикою - це велика проблема у багатьох авторів...
Цікава інформація. Я, як філолог, трохи орієнтуюся у цих питаннях, а хто не має філологічної освіти, відкрив для себе чимало нового. Дякую, Оленько!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звичайно тут всі освічені, розумні, але не всі філологи. Основні положення граматики я знаю і пам‘ятаю, але кожного разу, коли читаю різні публікації, то бачу, як багато всього нового можна почерпнути додатково до моїх знань. Як кажуть, вік живи, вік учись...
Одна із проблем поетів на літературних сайтах - це вживання авторських неологізмів без додаткового тлумачення цих слів. Навіть діалектизми можна знайти в словниках, а авт. неологізми - ні. Тому я натякнула, щоби автори творів допомагали читачам зрозуміти, про що вони пишуть...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я дякую тим авторам, які написали величезні трактати про словотворчість, а я лише опублікувала вижимку та спробувала зробити акценти на окремих моментах, наголосити на важливості роботи поетів в плані вибору слова в процесі віршування...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Іриночко,
Якби ти знала, скільки я всього перечитала і скільки витратила часу, щоб відокремити "воду" від корисної та важливої інформації...
Сподіваюся, що всім буде доцільно ще раз пригадати "Хто є хто" і "Що є що".
Оськільки це не мої авторські думки, а лише витяжка із чужих роздумів, то сподіваюся на адекватну реакцію читачів...