|
ХОЧЕШ ДРУГА – СТАНЬ НИМ ДЛЯ ІНШИХ
«Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!» (Iван.15:12).
Повернувшись зі школи ігор вирішив нікому не розповідати про свій прожитий день. Сьогодні хлопчина був не в настрої. Все що попадалося йому в очі, дратувало, злило, обурювало. Він готовий був нищити все, мов хижак, але пам’ятаючи ким є по відношенню до Бога, стримував свої поривання.
- У тебе все добре в школі? – поцікавилася мама, коли син прийшов до кухні, щоб пообідати перед початком виконання домашніх завдань, заданих у школі вчителями.
- Не зовсім, - пробурмотів він.
- Якісь неприємності?
Ігор змовчав. Насипавши в тарілку борщу і поставив її навпроти сина, ненька сіла поруч.
- Чому ти не хочеш мені нічого розповідати?
Деяку мить у кімнаті стояла тиша, яку згодом порушило тихе схлипування хлопчини.
- Мене у школі ніхто не любить, не хоче зі мною товаришувати
- Чому?
- Я не знаю, - проскимів Ігор. – Я більше не ходитиму до школи.
- Але ж тобі потрібно навчатися. Щоб здобути якусь освіту, необхідно спочатку
закінчити школу, - запевнила матуся.
- Навіщо мені школа, професія, коли зі мною ніхто на перервах не розмовляє.
- Звичайно, це неприємно. Але я гадаю, дану помилку можна виправити.
Ігор перестав плакати. На його очах ще бриніли сльози та на обличчі вже сяяла неприхована усмішка.
- Ти колись пробував із кимось сам поговорити, запропонувати свою дружбу. Поглянь, скільки навколо людей, які чекають на чиюсь дружбу. А може і на твою, - добавила після короткої паузи. Щоб мати друзів – стань для когось сам другом. Надіюся, ти не забув, як це свого часу робив Ісус.
- Ні, - вже веселіше мовив ігор. – Він не соромився нікого.
- Отож бо. Він був, - як добрим самарянин, який допоміг побитому розбійниками чоловіку; Закхею, який виглядав Його залізши на дерево, а коли Ісус прийшов до нього в гості, той роздав усе своє багатство бідним; маленьким дітям, яких дуже-дуже любив; всім людям. Божий Син любив не словом, не язиком, а – ділом та правдою. Роби так, як робив Ісус, і, матимеш багато друзів. Зрозумів? – закінчивши говорити запитала ненька.
- Так.
Того дня Ігор більше не плакав. Вивчивши уроки, довго сидів біля вікна й дивився на зорі. Великі і маленькі, вони миготіли йому із неба своїм тьмяним світлом, ніби пропонували свою дружбу. А перед тим, як лягти у ліжко, хлопчина довго молився до Бога.
Наступного дня повернувшись зі школи, він усміхаючись підбіг до матусі, і, ніжно обійнявши її, сказав:
- Сьогодні Господь подарував мені багато друзів. Він іще благословив мене й тепер ми є однією сім’єю.
ID:
457926
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.11.2013 15:41:51
© дата внесення змiн: 01.11.2013 15:41:51
автор: Могилівський
Вкажіть причину вашої скарги
|
