Сонце заснуло, зорі дрімають
Пристрасть не спить, все обіймає.
Та не ніжно, тисне так грубо.
Сувора, сміється крізь зуби.
Нахаба, приходить невчасно
Брехлива, обманює часто
Ранить душу - мітко стріляє
Безсердечна, жалю не має.
Чорна відьма, зілля готує, шепоче:
«Закохається, схоче, не схоче!»
Усміхаючись, манить триклята,
Та не довго твоє триватиме свято.
Вже бачили. Знаємо. Навчилися жити.
Попри біль і сльози ,будемо радіти.
Справжнє знайдемо, щоб ніжно кохати
І тобі нас не скорити, нас не зламати.
Заспівають півні, прокинеться сонце
Надія росою змиє із серця рани
І зникне біль, коли прийде ранок -
Темноту завжди проганяє світанок.
