Лебідку одиноку сам Спокусник на танець запросив... Не втрималась і канула уся... За стан він ніжно обіймав і шепотів слова кохання... І пристрасно так цілував, кружляючи... То відштовхнув... Шене - і знов в обіймах... Незчулась, як танок - вже не в воді, а на багатті, і крила вже горять вогнем... Ну, а зима погнала в вирій усіх, лише вона закохано все танцювала, згораючи. А біс сміявся, чарував й затягував... Помер для неї день, лиш ніч безмовним свідком була... І раптом із небес лик Ангела з"явився. В Спокусника Лебідочку хотів забрати, вогонь на крилах він гасив своїм цілунком... Та Ангел той і сам без крил... згубив, обірвані... Але та сила ніжна надію подарує... І крила... хай одні на двох...
Им хватит одних на двоих!Невесомым и одних хватит,чтобы взлететь,только всю тяжесть прошлого,надо оставить!
Прекрасное произведение Души!!!Браво!!!!Светлая головушка,Солнышко,Лиечка!!!!Спасибо,за добрые переживания!
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чевой-то вспомнилось из "Трёх мушкетёров": "А мы твоему голубю крылышки-то подрежем..." Ну или что-то в этом роде.Ох уж мне эти искусители... Так и тянет их на тело молодое, лебяжье! Браконьеры-безобразники... Но Лебёдушки ж, они тоже не подушки с перьями. Умеют за себя постоять.
За умение... летать!
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
За умение!!!
А лебедушки то умеют... но всегда же хочется надежное мужское... плечо...