Лебідку одиноку сам Спокусник на танець запросив... Не втрималась і канула уся... За стан він ніжно обіймав і шепотів слова кохання... І пристрасно так цілував, кружляючи... То відштовхнув... Шене - і знов в обіймах... Незчулась, як танок - вже не в воді, а на багатті, і крила вже горять вогнем... Ну, а зима погнала в вирій усіх, лише вона закохано все танцювала, згораючи. А біс сміявся, чарував й затягував... Помер для неї день, лиш ніч безмовним свідком була... І раптом із небес лик Ангела з"явився. В Спокусника Лебідочку хотів забрати, вогонь на крилах він гасив своїм цілунком... Та Ангел той і сам без крил... згубив, обірвані... Але та сила ніжна надію подарує... І крила... хай одні на двох...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2013
автор: Лія***