Яблук назбирала, вийшла твоя мила,
Зранку окликала – ввечері губила.
Голову здурила твоя сиза осінь,
Як тебе зустріла й не забуду досі.
Воду заквітчало сухе жовте листя
І тримались руки, що колись сплелися.
Я тебе покличу з холодом й дощами,
Закарбую в серце теплими вустами.
Вересневим вітром пригорну до себе,
Метелики літають аж до самих ребер,
Ливень вимиває жалощі рікою,
Проводжає в жовтень мене сиротою.
Яблука збирала твоя люба мила,
Розсипала долу, розправляла крила,
Поверталась завжди, як з дощами осінь,
Холодом вмивала свої ноги босі.