Ну що ж, на карті генеральній
Крижопіль теж був не завжди,
Та по дорозі магістральній
Повз нього їдуть поїзди.
Туди, де хвиля чорноморська
У вічній грі метаморфоз,
Де в'ються смужечки матроські,
Де сонце,пляжі і "Привоз".
Мчать до Одеси і з Одеси,
І в зарубіжній Кишинів...
І на старий мотив колеса
Стаккато стукають без слів.
А у вагонах пасажирських
З турботами і без турбот-
Подорожуючий народ.
Куди кому- далеко,близько:
На море,в гості, на базар-
Всі повз крижопільський вокзал.
Хоч трохи грамоту хто знає,
Той назву станції читає
І,ніби добрий анекдот,
Торкає усмішкою рот...
Отож, здається, вся Європа
Вже знає станцію Крижопіль.
Яку ще станцію, згадай-
В кіно, у тостах, на концерті
Так часто згадують, нехай
І в особливому підтексті?
Отож бо й є,та я вже звичний.
Якийсь є в цьому шик і смак,
Бо,навіть Жмеринка й Бердичів
Зазнали менше слави- факт!
Чому ж усе-таки Крижопіль?
Чому не станція Зима,
Не Конотоп і не Тернопіль?..
Розгадки поки що нема.
Щось чув про хрест у чистім полі,
Ще як навчався тут у школі.
Та то не штука- чути дзвін,
Коли не знаєш звідки він.
Якби повідав хтось цю казку,
Отримав бубликів би в'язку.
І ще скажу вам: що цікаво-
Влипало слово,як смола.
Ім'я,бувало, забували
І здалеку мені гукали:
"Привіт, Крижопіль! Як діла?"