|
Субота. Спека продовжує тримати мене вдома. Декілька днів просинаюсь по обідах коли припікає сонце. Вчора ввечері люди на вулицях щось говорили про дощ на сьогодні, ще щось про Інтернет і маленькі зарплати. Про сир куплений за 20грн. на пару канапок, про те що жити в цій країні просто неможливо. Вдягатись потрібно на хендах, курити дорожчі цигарки бо від дешевих повідкидаємо коньки ще швидше, хліб брати на пекарні він там завжди теплий і дешевший, потрібно купити телевізор на кухню і оплатити «кабельне»… Я підслуховую, я завжди підслуховую чужі розмови, все і всюди. Поїзди, трамваї, тролейбуси, електрички, маршрутки, коли йду за спинами, сиджу на лавках, стою на світлофорах, прикурюю в переулках, завжди я повинен щось підслухати. І от, я все це слухаю, пізніше обдумую, комусь розказую те що підслухав, комусь просто розказую чужі біографії, комусь про фінансову кризу в моєму житті, про особисте життя, проблеми з навушниками бо вони в мене ломляться кожного місяця, про те що ніяк не можу знайти для себе роботи і не потрібно в таких випадках лиш казати що погано шукаю, про кашель що появився в мене вчора. Це від цигарок, я точно знаю. Останні дні я курю різні цигарки це точно через це. На Pocketbook закинув книжку Аллена Карра, але ніяк ненаважусь почати читати, тому продовжую палити. Зараз Прохаськова «Ботакє» гортається. Часом нюхаю книги, запах дурманить… Розумію що взагалі то я щасливий!=) Навіть трішки більше ніж щасливий!..
Люди крутяться. Всі філософствують на тему життя. Типу, життя – ще синусоїда сьогодні ти в «плюсі», а завтра в «мінусі». Або ще таке, життя – це траса Львів – Тернопіль горбата, довга, з крутими поворотами, аваріями, постами «ДАІ» і ще всяким різним. Я бішусь коли таке чую. Мене кидає в холодний піт. Змучився слухати погані новини, а особливо ці уроки життя!
Хочеться втекти кудись далеко, втікати кілька днів і ночей, їсти «мівіну» і консерви запиваючи «латте»-шкою з «кофемату». Ночувати при зорях. Читати. Щось писати. Не шукати «life»-івську мережу, взагалі не брати телефону, компас. Все що потрібно, це компас. І карти. Паперові географічні карти. Компас і паперові географічні карти. Погодься! Відсунь нарешті фіранки на вікнах, підлий квіти і втікай звідси, втікай як тільки можеш, втікай мовчки, Бери все найнеобхідніше. Свою хворобу і тінь. Біжи…
Обнімаєш дерева…
Відключаєш мізки…
Прикурюєш цигарку, прикурюєш мов це остання твоя цигарка…
Бо завтра ти захлинешся повітрям у цій клітці…
Щасливий))
10.08.2013р.
ID:
450274
Рубрика: Проза
дата надходження: 20.09.2013 18:07:27
© дата внесення змiн: 20.09.2013 18:07:27
автор: Марек Кузьма
Вкажіть причину вашої скарги
|
