Рівностеп твоїх роз'ятрених переживань.
Мерехтіння могильного волосся
Зі стрічкою юних надій, ще живих мрій.
Під накриттям зі своїх зболених очей
Ти спостерігаєш відчужений від самого себе ж світ.
Так минають рівнодні, рівнохвилини.
Тобі все рівне. Все рівно на мить,
Яка, нібито щось змінить.
Бо все проминає.
Оскаженілими променадами
Ти пізнаєш людей.
А місто все дихає.
Стогне під шалом твоєї пристрасті,
Яке тече іскрами з твоїх
Голодних губ.
Тобі треба мало.
Тільки б відпити.
Тільки б відчути на смак його слово.