Заблукало тіло в пошуках душі
І шукає зморене – де ж її знайти.
Відшукати любую, душеньку свою.
Поєднати наново грішне і святу.
Тіло має правила: їсти, пити й секс,
А душа ізранена тілом нанівець.
Стогне і звивається від ваги гріха,
Тіло лиш всміхалося – в тім його біда.
Грошей більше, солоду, сміхом навкруги,
Оточило гонором справи всі свої.
І не діло грішному, чом прийшла пора.
Справедливо каране в пошуках буття.
Блукле, брудне, втомлена тіло все бреде
І гукає хрипами: - Душе де ти є?
А душа всміхається: - Загубило нас!
І життю спотворенім вже прийшов твій час
Тіло загубилося - веденне навсліп
І брехнею зваблене - в нім скінчився світ.
Далі шлях – доріжечка нарізно їм йде,
Душа в пеклі тлітиме – тіло ж зігниє.
Стерпить чи врятується? З пекла утече?
Тіло ж лише гнитиме! .
Розуміть навчилися сенс буття
Й життя тілу впорядковане!
Ну, а як душа?
