СЛАБОСИЛЛЯ ПОЕЗІЇ
Іван Петришин
о вірші, вірші-
що колись и тепер-
скигління, невдоволення, плачі,
але нема в поета на плечі
стального сокола,
що бачив би удаль,
що міг би хмар торкнутися крилом,
що міг би шибонути аж до зір,
у віршах шастає якийсь маленький звір
замість польоту сокола Перуна:
десь загубилася та наша древня руна,
надряпана на дереві старім-
вона спороховіла, і усім
серед ржі дерева її не прочитати,
і боремося ми, як ті старі маґнати,
за те, що людям не приносить світла,
а блиск дає - від срібла і від злота,
і , часом, верх беруть брехня й підлота,
що квака з-під тишка з болота,
яка сьогодні ставка або квота.
/українська мова, поезія/
