|
ВЕЛИКДЕНЬ
Вона чекала на Нього - від Його народження. Знаючи про неї, він ішов їй назустріч усе Своє життя, йшов, аби Своєю Любов’ю обійняти світ, вирвати жало у тієї, що забирає в душі вічний спокій, ім’я якій - смерть. Вона була і залишається жахливою, неприязною.
Він не боявся її, хоч вона завжди, і того ж дня дивилася не тільки на Нього, а також на все людство з-за Його спини, вперто мовчала у словах, чекаючи на те, що згодом мало відбутися, але зневажливо і грубо сміялася. Від клекоту, який линув із її вуст, повітря здригалося, тиша горіла. Ісус знав: скоро, дуже скоро Він об’явить усьому світу Свою Славу, і цей день називатиметься - Великим; кожен, хто не знав Його, відкидав - визнає, розкається в своїх вчинках, прийме у серце.
Німіла Голгофа від безглуздя, що творилося над Ним. Сіре, непривітне, холодне небо розгортало своє шатро, коли Божий Син молився, просив Свого Всевишнього, Небесного Отця пробачити тих, хто насміхався. Бо не розуміли, що чинили. Коли Ним було мовлене останнє: «Звершилось!» - волання світу проковтнув вітер.
Було спекотно - ні дихнути, ні крикнути. Але все минулося. За ніччю гріха прийшов світу світанок прощення. Незважаючи на докори своїх ворогів, Ісус воскрес.
Не цвяхи тримали Його на хресті, а велика Любов. Він не рятував Власне життя, а моє, твоє; відчував біль, коли помирав, був рабом і слугою; пройшов через усі жахи розіп’яття; пожертвував Собою смиренно, мов ягня; помер у страждальницьку п’ятницю, щоб воскреснути у велику неділю; у житті та смерті - стати для всіх надією на воскресіння.
Він не змінився: яким був учора - залишився й сьогодні, таким і буде завтра. Він Друг для кожного: мій і твій. А вірні друзі - не зраджують один одного. «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую» (Iван.15:13,14).
«Спасибі Тобі, мій Боже! Спасибі за хрест, за перемогу, за люблячі обійми пробитих рук. Я не гідний того, що зробив ти для мене, та все-одно: дякую».
Мої борги перед Богом-Отцем сплачено Його Сином на хресті Голгофи. Творець ніколи не збирався покладати на мене тягар провин. Він поклав їх на Нього.
«За Мною йди, узявши свого хреста, - чую голос із небес. - Тепер він не важкий. Легким зробив його Я - найвищим доказом любові на Голгофі. Не бійся, Я завжди і постійно буду з тобою, бо люблю так, як ніхто не любив тебе в цьому світі!».
То був і залишається навічно Великий день - День для всього світу, коли послання Любові та Благодаті зійшло на землю. Таке далеке і водночас близьке.
Христос Воскрес! - лунає під хмарами.
Воістину Воскрес! - чується в повітрі.
Христос Воістину Воскрес! - мовиться в кожній оселі.
Олег Погинайко
ID:
422844
Рубрика: Проза
дата надходження: 05.05.2013 03:19:02
© дата внесення змiн: 05.05.2013 03:19:02
автор: Могилівський
Вкажіть причину вашої скарги
|
