Зимовий день
Так багато забутих і темних годин
І я один
Засніжена стежка, крізь вікно, холодне як лід
І я здається уже дорослий
Я моноліт
Я мов далекий острів
Стіни навколо побудував
Фортеця висока і непохитна
Щоб інші у ній не бували
Не спробували навколо здійснити політ
Здається усе це так просто
Я скеля, я моноліт
Мов би далекий острів
Ні слова про любов
Перш ніж сказати згадай
Хто її все ж знайшов
І хто відчув той поетичний рай
А ти лишишся оплакувати безглуздий світ
Але не я, я мов далекий острів
Я моноліт
Я маю купу книг і віршів
Якими здатен себе захистити
Вікно моє подібне незламній броні
Телефон просіює кожне слово крізь сито
А власне я не чекаю чужих слів
Я мов далекий острів
Я моноліт
Адже камінь не відчуває болю
І острів ніколи не плаче
(за піснею Пола Саймона)
