Не та, звичайно ж ти не та...
Тоді чому я закохався,
В ті ясні очі і вуста,
Коли з тобою цілувався?
Чому, як дурень, сліпо мріяв,
Що це - омріяне кохання?
В майбутнім темряву розвіяв.
Не думав навіть про страждання...
Але життя, - не хід у шахах,
Не прорахуєш наперед.
Коли любов, іржавим цвяхом,
Повільно серце роздере.
Я йду, розгублений, цим світом,
Ніби навпомацки блукаю,
Та чи тепер знайду те світло,
Яке коханоюм називаю?
