Хвилями накочує,
Кудись забирає…
Душею кочучи
У снах я літаю
птахАми дикими.
Сірими диками
землю орю.
з БогАми говорю
очима закритими.
Завиваннями-риками,
звірЯчими криками
ТЕмряву мОлю.
Крилами-айстрами,
Танцем чугайстера,
слідами-Турами,
Деревами-мурами
Комусь протидіючи,
по-звірЯчому діючи,
Коло-Сонця благатиму
За спірЕну й рогатую
Браму сю відкриватиму.
Що порОблено – знатиму…
Перелину Карпатами
ступнЯми, крилами, лапами
І на Сході Там стану!
Не введуся в оману,
спиною до лану,
Зустріну я Дану.
Крикну у Світу рану
Наречуся – Ведана…
ПерекочУся,
ПерекочУю.
ЗвІдаю, поВЕДУ, відЧУЮ…
У сні у Вирій злітаю…
Зерна-Зорі шукаю-збираю,
Словами Долі латаю.
Чарую-Чекаю…
