Похоть… вже від одного слова, зіниці звужуються як у хижака, а з вуст зривається протяжний свист.
Ммм… жага… тумана призма бажання… Ще один крок і довгоочікувана насолода, бистрою хвилькою розіллється по твоїм судинам і кров стане важким мазутом, таким же ліпким, як і твоє хтиве обличчя.
Твої легені жадно ковтають повітря, а серце все швидше у своєму біговому ритмі, або, або воно завмирає так, ніби ніколи, нікуди вже і не збирається йти. А через одне кліпання очима, в нього вже в струмили укол з адреналіном і воно мчиться так, що ти прагнеш проковтнути його, бо воно застряло у твоїй горлянці.
Нагота у нравах, їх більше не існує.
Коли жадання в замість вас, коли ви вийшли, вам здається на хвилинку, ви кожен раз, вже не вертаєтесь назад.
