Сніг посипався весною
Всім на диво та на зло
І холодною рукою
Відібрав у нас тепло.
Світ, здається, трохи п'яний,
В голові моїй туман,
Настрій зовсім невесняний,
Депресивний в мене стан.
Поздихали всі гормони,
І плювати, що кохав.
Зарядив мороз "патрони",
Й душу вправно розстріляв !
"Може в тому є причина,
Що багато ти хотів ?" -
Просвистіла хуртовина
Зимним подихом вітрів.
Ех, пропала давня мрія,
Що так снилася мені,
Замість неї - ностальгія
І сніжинки на вікні.
Тільки я у тому винен,
Що життя - наперекір,
Що кохання сумно гине,
Наче в полум'ї папір.
Я нічого тут не вдію,
Ось і втрачена мета.
Мов останню вже надію,
Шле пораду сатана :
"Постарайся все забути,
Є ще шанс тебе спасти -
Випий чарочку отрути
І життя старе зітри !"
написано гарно легко, не по депресивному 
