Понавигадують різних фантазій,
І ще досі вірять у сни.
Вам же ні на що більше спиратись,
Окрім лиш як на мрійки свої.
Ви щось бачите там, де не треба,
Там, де «чОгось» цього та й нема.
Під єдиним же ходимо небом,
Але вам, бачте, краще видать.
Незалежні від власних амбіцій,
Та у вигадках взяті в полон…
Не створити вже нам коаліцій,
Кожен піде у свій бурелом.
Незагострені погляди, ввічливі,
Хоча бачу посмішку в них.
Нащо казку дитячу калічите,
Як не знаєте правдонь моїх?
В лімітованім світі абстракцій…
Якось звикли, отак і живем.
Не зробити нам звідси міграцій.
Що ж, шкода. На добраніч, мігрень. (12.12.12)
