Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олена Вєчканова: Стереотипи - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ А.Б.В.Гість, 05.12.2012 - 21:52
ДО ГЛИБИН РОЗУМУЯ не оправдуюсь нітрохи, Сам бачу немочі свої. Та маю право міркувати, Бо дуже вже змінився світ. Земне тяжіння має силу І ми не змінимо його… Оточення не в меншій мірі Людей формує на добро. Коли Шевченко жив на світі То були Гонти, Палії, а нині – Рекет кольоровий, коричневий, Чи весь червоний нав’язує думки марні. Напевно світ увесь змінився. Занидів збляк і помілів. Неправда так людей скрутила, Що страшно жити на землі. Як можна лірику плекати, Прекрасні, ніжні почуття… Коли брутальність і насильство Тобі отруюють життя. Садка вишневого нема вже. Є дачі в кам’янім мішку, Є охорона охорони, Бо смерть загрожує всьому. І далі коси нам біліють У наймах людського гріха…. Хіба немає порятунку, Чи доля в нас така гірка? Не смієм заздрити сусідам, Бо в кожного є свій тягар. Все людство мусить зрозуміти, Що рівність лиш врятує нас. Ми мусимо здолати гордість, Признати правило Творця: Лиш праведні достойні жити – І землю успадкують до кінця! Олена Вєчканова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, нужно их ломать. Жаль только, что немногие на это способны. Спасибо за отзыв! Олена Вєчканова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згодна на всі сто)Дякую за відкук |
|
|