Я можу з легкістю сказати:
"Я тебе кохаю"
Так само з легкістю,
Як і: " Забудь"
Всі твої: "хочу чаю
За тобою скучаю,
Без тебе життя не знаю,
"Пробач мені, заю!"
А я режим включаю-
"Тебе не знаю"
Та поступово помічаю,
Що я тебе, здається, і не кохаю!
Я повільно, не кваплячись,
Збираю свої валізи,
І так само повільно,
Іду я звідси.
А ти все не помічаєш,
Що квартира твоя пуста,
І так само не помічаєш,
Що мене вже нема.
Згодом знову собі
Іншу шукаєш,
З неї робиш
"Скляну статуетку",
І, як мене раніш, гукаєш:
"Ей, кохана, притащ ка серветку"
А вона тебе, дура, прощає,
І готова, за тебе, на все!
Та шепоче повітрю
"Кохаю",
Але з часом почуття це мине!
І як я,
Непомітно і тихо,
Вона піде від тебе за мить,
А ти знову все це не відчуєш,
І почнеш у самотності жить!
ID:
381722
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 01.12.2012 19:26:13
© дата внесення змiн: 01.12.2012 19:26:13
автор: ChernigovaUa
Вкажіть причину вашої скарги
|
