А осінь заглядає у роки,
Шепоче тихо:"Ти і так прекрасна".
А потім заглядає у думки.
А потім в душу якось одночасно.
Дарує ціле поле хризантем,
А замість стрічок-щастям огортає.
На виступи дарує сотні тем.
Ну хто ще так чудово виступає?
А осінь заглядає,бо там день
Відмічений народженням Оленки.
А осінь проспівала ій пісень.
Подарувала щастя у конверті.
А хризантеми гордо так стоять,
Бо усмішку дарують дуже щиру.
Цим квітам треба і аплодувать:
Найкращу в світі радують людину.
Вона між душами построість міст,
Найкраща в світі мама і дружина.
Напише твір,додасть глибокий зміст,
Кожна людина прочитати це повинна.
Народження сьогодні в неі день,
Від долі в неі-сотні подарунків.
А від колег-десятки всіх пісень.
Від чоловіка-тисячі цілунків.
Від мудрості є ключ,від доброти
У неі завжди всі відкриті двері.
І хоч не можна повернуть роки-
Всі хризантеми в світі лиш для неі.
Можливостей багато,вільний час,
Удачі і грошей,щоб все в достатку.
Сьогодні поздоровлення для Вас.
І тисячі віршів на гарну згадку.
Щоб років в сто з сім'єю як завжди
Із скриньки староі листи дістали.
Бо в сто летять швиденько так роки.
Щоб рідні всі тоді поцілували.
І хризантеми гордо так стоять,
Найкращу в світі радують людину.
Хіба про таке можна забувать?
Хіба знайдуть поважнішу причину?