Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата (Любов Пікас): Йому - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так! Велика дяка!
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Простий, але щирий.
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так. Велика дяка!!!
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Божу підтримку я дійсно відчула в житті!
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро за підтримку!
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
було б дуже добре!!!
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро-щиро вдячна!!!
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Так, Бог їх може дати!
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Так, просто і щиро. З Богом лукавити не можна.
Мирослав Вересюк, 03.11.2012 - 23:53
Мені доречніше "Він завжди поруч біля мене", а то "поряд десь сидів" можна сказати про нашого Гаранта. Цей дійсно "поряд десь сидів" біля Вінниці - В Стрижавській колонії.А тоді в рифму "Стелив мені руно зелене" - Ноги цілують Богу, а навпаки.......... Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не треба все сприймати буквально. Це ж образно!!! Звісно, не ноги я збивала, а серце ранила, і серце Бог моє заспокоював. І ще... кожному бачиться своє... Людмила Богуславська, 03.11.2012 - 23:43
Спасибі,що відвідуєте. Нікому вдома я із своїми віршами не потрібна. і - думками.Серед рідних - нерідних СТРАШНО.А більше нічого не боюсь. І висоти теж. Чим вище - тим ближче до Бога. На добраніч!
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Людмило! Пишіть! Вірші, як діти, вони родяться для життя - нам допомагають і інші в них щось черпають!!!
|
|
|