Зрада буває чорна,
Зрада буває біла,
Буває і червона,
Буває світло-сіра.
По-чорному зраджують друзі,
Біла - дружина з першим-ліпшим,
Червона - конаєш у лісосмузі,
Стогони закривши листям опрівшим.
Світло-сіра зрада так елегантна!
У тебе ніби нічого не вкрали -
Позбавили просто таланта,
Залишивши дзуські для збави.
Перша зрада мене обтяжала,
Друга - скуштував до несхочу,
Третя зрада мене обвивала,
Четверта приліпилась охоче.
Та найстрашніша зрада жовта -
Нестерпна як біль/удар жовчі,
Що зводить в суглобини жовна, -
Ковтаєш її сльози мовчки.
Ця зрада буває не часто,
Тільки той її відчуває,
Хто, творчості знаючи щастя,
Таланти свої сам вбиває.
Ця зрада підступніша в світі -
Вбивають що Богом дається -
Таланти є Божії діти,
Їх вбивця - людина без серця.
9.11.1991,
К.
КВ-1