Взявшись за руки, вприпрыжку, хохоча,
Две девчушки-первоклашки пробежали.
Восхищённо вслед смотрю им, бормоча:
Как мы взрослыми быстрее стать мечтали!
А когда-то мы с подружкой точно так
Мчались прочь со школьного двора, на волю,
И мальчишка, лопоухенький чудак,
Ждал когда портфель ему нести позволю.
Мы себе казались взрослыми уже -
Платья мамины и туфли примеряли.
Чувство этой детской взрослости в душе
Мы с подружкой до сих пор не растеряли.
Гарно описали, Олю! У мене наймолодшій внучці всього 2 роки, а вже - жінка!
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я зараз спостерігаю за першокласниками, бо майже кожного дня забираю малого зі школи. Й не віриться, що рівно 50 років тому я прийшла в ту ж школу і в ту ж класну кімнату в 1 клас, а тепер там же навчається найменший онук в 1класі. Час біжить...