Ось білий аркуш перед моїми очима
З'явився рядок, на те нема причини
Не можу я більше писати про неї
Всі аркуші вже списані сумною поемою.
Хотіла б я заплющити очі
Зникати кудись до зірок щоночі
Лиш там мені буде напевно спокійно
Лиш там відпочину душею і тілом.
Люблю я подорожі, потяги, трамваї
В них ніби час мого життя застигає
В них так тепло, меланхолійний настрій
Там народжуються вірші мої часом.
В них я розумію, як спливає життя:
Ось воно було, а через день нема…
Але таке життя, потрібно щось робити
Потрібно їхати, вчити, мети досягати,
Успіху птаха за хвіст упіймати
І потяг до щастя, до мрії наздогнати.
