Бокс
Я ото як бокс дивлюся,
То ж одразу знаю,
Що програє заграничний,
То ж кінця чекаю.
Ті Клички у цілім світі
Таку славу мають,
Всі паски з отом кокардом
Зразу забирають.
Заграничні тії хлопи
Трошки дурнуваті,
На мій погляд – ту кокарду
Їм зразу віддати.
Як ідуть оці спортсмени,
Музики так грають,
Наче більше не побачать,
Гроші відробляють.
Отой Гомес йде трясеться
З нуром головою,
Немов вийде не Кличко,
Сама смерть з косою.
Того хлопа так напудять,
Що він вже не знає,
Що ото на тому трапі
Та його чекає?
Наш Віталій і той Влодко
Ще не б’ють щосили,
Якби пальнули зо злості,
То б хлопа забили.
А доляри там великі,
Всі начнут кричати,
А тоді оцих людей
Спробуй вгамувати.
Тії люди що зійшлися –
То хочуть забаву,
От тому Клички спорцменів
І товчуть помалу.
Їхні люди за спорцменів
Теж переживають,
Тому тягнуть поєдинки
І вар’ята грають.
Їм напевно хтось там каже,
Коли треба бити,
Бо вони дають спорцмену
Трошки відпочити.
А ото як там вже рішать,
Що хватить забави,
От тоді вони вже б’ют,
Аби решта знали.
Того хлопа розмалюют,
Не годен впізнати,
Бо не хотів отой пасок
Одразу віддати.
А як бій остановили,
То так вже радіє,
Плаче бідний як дитина,
Що аж серце мліє.
Нащо ж хлопе ти згодився
Получать по пиці?
Будь ти краще чемпіоном
У своїй столиці.
Як ото Кличків почуєш
То втікай чим далі,
Бо пролежиш зо два роки
В отому шпиталі.
23.03.2010р.
Євген Мокрій
