Грай свою роль.
Тобі її довірили.
Тобі сказали її грати.
Ти можеш боятися,
можеш вірити,
а можеш з криками втікати.
Ти можеш робити те, що сказано,
а можеш боятися ворухнутись,
ти можеш розпастись на гранули
і забувати вдихнути.
А може, тобі дозволять навіть дихати -
тоді дихай на повні груди,
бо хтозна, коли муситимеш зникнути,
а коли про тебе забудуть.
Ти не знаєш, що буде завтра.
Ти не знаєш, чи завтра буде.
Можеш благати про евтаназію,
але маскам її не дарують.
Бо ж ти єдиний, хто знає,
що під маскою є обличчя,
котре, втім, вже скоро розтане -
кінець твого спектаклю вже близько.
