кожного ранку ти повертаєшся здалеку,
вриваєшся в своє тіло неначе грабіжник.
ніжно встромляєш спиці в плавку прийдешність
і решті годин випиватися чарка за чаркою.
ніч помарками пишеться,
кров"ю спиваються вишні,
бо горішні натхнення так рідко трапляються втішними.
я не здійснюю зовсім пророцтв і чекань не виказую,
те, що "разом колись" нам під тінню було
чи ще буде.
коли в груди вселяють давно і нестерпно помазаних,
ти стаєш богохульником й знаєш,-
ще трохи і знудить.
хто ці люди?
навіщо їм дно обіцяне?
я тепло від молитв загортаю в шалик.
і воістину скаргами вже переписана,
як і ти повертаюсь щоранку здалеку.
