візьму ножа
й розірву твою спину до крижа.
сусід потроху вже ввижа,
як вікна кров1ю затікають.
вони не знатимуть як так
а на озброєнні - лиш фак,
на ньому манить чорний лак.
до нього люди не звикають.
брехати - це не добре,знаєш,
тому лиш час на мене гаєш,
збираючи усе, що маєш,
все, що беріг на чорний день:
усі думки,усі відмазки,
із будівництва взяті каски,
гроші і друзів задля ласки
і найблювотніших пісень.
лиш я мовчу в такі хвилини,
бо подумки - у полонини
прибіг самотньо в розпал днини.
бо все я правильно зробив.
і кіпішують дивні люди,
утворюючи помсти руди,
не намагаючись почути,
бо я давно на них забив.
