Правильно буде якщо ми зіб'ємося
І на наступному ж повороті розіб'ємося.
Померти не помрем,
Але все забудем і спокійно ми заснем.
Нам треба з памяті то стерти,
А може варто думкам померти?
Такого якось не бувало,
Щоб так думки в мені співали.
Всі ночі я не сплю,
Ходжу, брожу і сотні сортів чаю п'ю.
А ти постійно щось там граєш,
Та кожен вечір не просихаєш.
Тож пропоную я на різних станціях зійти,
З потягу нашої невірної душі.
Що кажеш? Можна все змінить?
Та може, але ж, що вже тут робить?
Ти підеш знову на свій бал,
А я поїду в свій, особистий Амстердам.
Так знов пройдуть роки,
І лиш порвуться всі зв'язки.
Тож ліпше зараз не гальмуй,
Швидше вже розганяйся й не кепкуй!
