У весняний, квітневий, ясний день,
Коли земля почала розквітати,
У Галичі на світ прийшло дитя,
Яке давно чекали тато й мати.
Події цій раділи всі навкруг –
І дідусі, й сусіди, і бабуся.
Ходив, піднявши голову, татусь,
Сіяла щастям й ніжністю матуся…
Була безмежно рада цьому й я –
Адже це брата рідного дитина!
І перед Великоднем неспроста
поповнився наш рід , наша родина.
На честь Ісуса назвали маля.
Й Христинка наша стала підростати
І ось уже племінниця моя
Буде знаменну дату відзначати.
П’ятнадцять років, наче в небі птах,
Вже промайнуло зовсім непомітно.
Росте у Галичі похресниця моя,
Розумна, гарна, до усіх привітна.
Росте батькам й родині на добро.
Іде вперед, назустріч своїй долі.
Нехай же її доленька буде
Густа на щастя, як пшениця в полі.
Нехай барвінком стеляться роки,
Хай розквітає, наче кущ калини,
Нехай ніколи не прийде біда,
Щоби украсти спокій й сміх Христини!
Нехай здоров’я, силу і талан
Дарують їй весна і чисті води,
Нехай Господь її оберіга
Й веде через життя, через незгоди.
Нехай, як сонце, усмішка сія,
І пелюстки вистелюють дорогу,
Яку вона всього за кілька літ
Почне сама від отчого порогу.
ID:
350368
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 14.07.2012 18:59:06
© дата внесення змiн: 14.07.2012 18:59:06
автор: палагняк
Вкажіть причину вашої скарги
|
