Мій Боже,що робити я не знаю,
Знов задаю питання – тишина.
Й чого не знаю сам я вже чекаю,
Але в реальності лишень стіна.
Куди піти ,чи може повернути,
Чи що робить,чи як реагувать ?
А може треба все давно забути ?
Ти дай це зрозуміти та пізнать !
І Ти Сам бачиш,що не маю сили,
А розумом не зрозуміть цього.
Так можна мучитись і до могили.
Тому я і питаю у Того.
У Того,Хто давно вже це все знає
І бачить усього того кінець.
А моє серце лиш на Тебе уповає
І сподівається воно отримати вінець.
Ти дай мені його із гідністю прийняти,
З смеренням й вірою у простоті.
І зрозуміти , що Ти хочеш цим сказати ,
А не домислювать собі щось в самоті.
Ти забери що не потрібне ,що мішає,
Чого я сам не в змозі розвалити.
Й на Тебе моє серце уповає,
Ти покажи ,як треба далі жити .
