Народження життя… Це ж просто диво!
Он квітка, розпустивши пелюстки,
Свої обійми простягнувши сонцю,
Голівкою киває навкруги.
А ось, поглянь, метелик із личинки
Свої барвисті крильця розпустив
І, з подивом навколо роздивившись,
На луг зелений швидко полетів.
Там, у ліску , облизує лосиха
Народжене руденьке лосеня,
А в озері барахтається жваво,
Переродившись знову, жабеня.
Десь із яйця вилуплюється пташка.
І, ледь в гнізді позбувшись шкарлупи,
Іще мокренька, несмілива й квола,
А вже відразу змахує крильми.
Людське дитя… З’явившись в світ у муках,
Воно кричить і плачем промовля :
“ Матусю, пригорни скоріш до серця
Своє ще безпорадне немовля!”
Зародження життя – невичерпна криниця,
Що з неї б’є навкруг жива вода,
Природи – чародійки таємниця,
З якої сива вічність вигляда.
Енергія зірок й магічна сила,
Що Всесвіт залюбки подарував,
Щоб культ краси, гармонії й любові
На Голубій планеті процвітав.
Любе життя – це Господа веління,
Це задум, що його він воплотив,
Й ніхто не сміє піднімати руку
На те, що так дбайливо Він створив.
ID:
345124
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 20.06.2012 09:01:37
© дата внесення змiн: 20.06.2012 09:01:37
автор: палагняк
Вкажіть причину вашої скарги
|