Я вас покинула я знаю...
Я не хотіла вийшло так,
Верталася з вечірки,а пішла до раю,
Продовжить вечір не хотіла так :
Я йшла і йшла і раптом впала
Під звуки шин останній крик лиш подала.
Над власним тілом встала
І до дому полетіла, не пішла.
Я не хотіла спати, а кружляла
Над рідним батьківським житлом,
І чула те, що не жива - я
І мати рідненька біжить бігом.
Кричить і плаче, а душа її
Щемить й горить вогнем,
Я б потушила мамин біль
Якби буда живим дощем.
Не знаю як убити біль моїх батьків?!
Мабуть піду до раю
Просити Бога, щоб мен він оживив.
Та це прохання марне,
Мабудь багато я згрішила?!
Чи хтось в минулому згрішив?!
А я гріхи ці кров" ю змила,
Того хто нагрішив.
Не треба плакати, не треба
Я буду жити вічно там-
У серці вашому й на небі
Мої кохані я вже там...
Тому ці сльози - буревій шалений
У моїй душі, простіть мене мої рідненькі,
Простіть, я мушу далі йти...
(Пам"яті Мишляєвої Оксани Юріївни,
09.06.1990 - 24.02.2008)
17.03.2008р. написаний вірш
