Опаде жовтий лист. Наче віхола, здійметься відчай
та підхопить його, понесе у далекі краї,
і шалені вітри перепудять літа потойбіччям,
з диким реготом в злості ламаючи долі плоти.
Чи подумав тоді, що останні безсніжнії зими,
обезбарвлені весни, від спеки потріскані дні
будуть, наче листок, гнати долю шляхами чужбини,
а зв"язковими стануть журливі лелечі ключі.
З їхнім клекотом я зустрічаю безросі світанки.
Тут десь сонце стає, але радість від того мала -
наче лист той сухий, у раю почуваюся бранцем,
бо нерідною є ця плодюча чужа сторона.
Так хотілось б злетіть і полинути в далі далекі,
де, як хліб, чорнозем і калина, і буйні гаї,
в край, де я народивсь, де гніздяться ці білі лелеки,
де листок цей сухий цілували колись солов"ї.
Чом же доля гірка так підвладна вітрам-ураганам?
Чом у рідних краях від розрухи не втримать гнізда?
Знов лелеки летять, знову клекіт блука океаном,
і летить жовтий лист, наче жовта осіння журба.
"У ріднім краї навіть дим солодкий"(Одіссей)Дуже зворушлива лірика-щемлива,наче плач журавлиного ключа...Чи ж є на світі краща земля,за рідну Батьківщину?Немає.Де б ми не були,в яких краях розкішних,заморських,наше коріння всеодно кличе нас до рідної землі. Щиро бажаю Вам повернутися до рідної домівки і не розлучатися зі своєю землею!
Як колись співалось у відомій пісні
"нету свету, счастья нету
посреди чужих людей.
Даже птице не годится
жить без родины своей"
гарний вірш і гарно написаний.
Запрошую Вас прочитати мій вірш на таку ж тему.( ТУГА ЗА БАТЬКІВЩИНОЮ)
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00