Не повернути вже назад,
Ріки криштальне мерехтіння,
Полів сплюндрованих цвітіння.
У небі, яснім, зорепад.
Бездумно губимо свій дім,
Злим цуценям ссемо планету,
Фабричних трубищ сигарету,
В жадоби обернувши дим.
Циганчуком, вдягнули лан
Ми у відправлень сміттєквіти.
І ну, до одурі радіти,
В, хвороб руні, мов той баран!
Премо ненаситно нітрат,
В котеджах, що на пляжнім трупі…
У Чорта, гопака на д…пі,
Зі Смертю гоцаємо, брат!!!
Печалить вже мене давно,
Що своє знищивши коріння,
Трухлявим пнем нерозуміння,
Під склеп Природи впадемо.
Печалить вже мене давно,
Що своє знищивши коріння,
Трухлявим пнем нерозуміння,
Під склеп Природи впадемо. - На жаль,сумна статистика залишає бажати кращого...Болюча тема... Та про це варто говорити вголос і нагадувати про неминучі жахливі наслідки такого недбальства.
Осіріс відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00