Ми розкриваємо свої теплі серця,
Щоб закохатися лиш раз і назавжди.
Як у Землі сніг з льодом тисне в полюсах,
Сліди кохання у снігу я залишив.
Нас не лякає ані холод, ні мороз.
Нас не лякає навіть вітер із дощем.
І не лякає нас страшний голодомор,
Наше кохання вічне, світле і живе.
Я лиш боюся неймовірної краси,
І цю красу я завжди хочу відчувати.
І як укуси від бджоли чи від оси,
Краса твоя мене бажає врятувати.
Та навіть в мить коли розтане в світі лід,
Й льодовики на полюсах усі розтануть.
І не залишиться в снігу кохання слід,
Знай мила те, що я тебе завжди кохаю.
